Дівки, я вам #прочитане принесла!І неабияке, а дуже круте, бо про кохання! 😉Розумію, чого ви скептично хмикаєте: де я і де кохання? Я навіть із сумнозвісного Букнету втекла, бо там «всьо пра любоффф». То де вже мені зацінити цей жанр?Але все тече, все змінюється, і от!«Мілленія» Олени Скуловатової, добротний жіночий роман у гарному сенсі цього слова: продуманий сюжет, використаний місцевий матеріал, з історичними розвідками, містика (!) – куди ж без неї і, звісно, історія кохання. Точніше, історії – бо тут вона точно не одна 😉Спойлерити не буду, бо, хоч я і зловредна істота, але ламати кайф від поступового розгортання подій та несподіваних поворотів сюжету навіть мені не з руки. Я теж люблю читати, як всі ми, грішні, тож нащо ображати свого брата-читача?Скажу лише, що дуже вдячна пані Олені, що вибрала тлом для подій моє рідненьке село Китайгород та Подільські товтри, найкоханіше місце на світі! Було любо впізнавати знайомі пагорби, руїни, церкву, костьол і, звісно, саме село. І уявляти, як все це бачиться головній героїні Богдані: нетутешній, з далекого міста, трохи розгубленій, самотній та вразливій.Пані Олена якось писала у ФБ, що один із читачів не отримав від книжки очікуваного і критично оцінив цю повість. Я вам скажу так: у будь-якій книзі знайдеться, що покритикувати, було б відповідне бажання. Я, наприклад, тішуся, що цей твір є, бо він написаний на місцевому матеріалі, герої носять притомні імена, відчувається, що вони – наші співвітчизники, живуть десь поруч, ходять тими самими вулицями, що й ми, читачі. І є той самий дух перебування тут і зараз, який переносить у вир подій, емоцій та почуттів.Звісно, я була б не я, якби не помітила кілька одруківок 😉 Але то таке 😉Залишилася для мене й одна загадка: чому одного з головних героїв звуть Левом? Зовсім нетипове ім’я для нашого Поділля… Підозрюю, там криється якась таємнича історія, так Olena Skulovatova ? От мені її якраз не вистачило 😉Чесно кажучи, сама не раз поривалася написати щось, де дія відбувалася б у Китайгороді, бо то таке місце! Ніби створене для всілякої містики, пригод та чортівні – знову-таки, у гарному сенсі слова 😉 Навіть маю кілька таких оповідань, але прямо ніколи не вказувала, що це Китайгород: певно, берегла ту красу лише для себе. А зараз мені хочеться, щоб ви прочитали «Мілленію» і теж захопилися цим місцем, його шармом і чарами. І поїхали туди побачити це все на власні очі 🙂Вердикт: повезу мамі й сестричці 🙂 Читати всім, хоча, думаю, чоловіцтво не зацінить 😉

Січень, 2022

Олеся Хошобіна

Письменниця, редакторка, спортсменка

Повість Олени Скуловатової "МІЛЛЕНІЯ" взяла в полон мої душу і тіло аж на три довгих зимових вечори... Не можу не відгукнутися на цей твір. Як для молодої авторки - геніально!І справді, в тексті майже не знаходжу недоліків (що-що, а це я робити вмію...) Чесно кажучи, це один із дуже небагатьох прозових творів авторів мого покоління (серед тих, що мені траплялися), до яких і справді нема за що "причепитися"... Так, на перший погляд, сюжет простий. Але в тексті майстерно змальована атмосфера позаминулого століття. Архітектура і дух часу зображені з неймовірною точністю. Колоритні деталі, автобіографічні моменти окремих героїв виписані саме так, що в них неможливо не повірити... Відчувається, що авторка, перед тим як писати повість, не один день просиділа в архіві або ж освоїла гору історичного матеріалу...І недаремно. Повість вражає та інтригує водночас. Інтригує до останньої сторінки...Переповідати сюжет - справа невдячна. Наголошу лише: це не історичний, а саме художній твір, навіть подекуди високохудожній. Вкотре переконуюся, що використання в літературному творі прийому ретроспекції, а також методу поєднання картин з різних історичних епох - завше безпрограшний варіант для прозаїка (якщо він дійсно майстер своєї справи).Ґратулюю пані Олені. Авторка має повне право з гордістю носити звання української письменниці.

Січень, 2022

Юлія Сільчук

Поетка, письменниця, членкиня СПУ

Ця книга якраз із того розряду — прочитала за одну ніч.
Що ж, емоцій, думок і вражень більше, ніж удосталь, тому коротко розповім про основне.
Насамперед вражає об'ємний історичний фактаж та детальні описи (передусім місцевості та будинку). Закохатися можна, їй-богу! 
Відразу видно, що авторка роками сиділа і збирала матеріали для своєї роботи.
Здивувала і зворушила наскрізна тема нещасливого кохання поколіннями.
Якщо ви чутлива людина, то це справді важко читати та сприймати.
Хм, розповідь то містична, елементи містики то присутні, але якось моторошно не було. Утім, зізнаюся, деколи від сцен із птахом — сироти тілом.
Декілька разів відчувала награність діалогу з Левом, але це не страшно.
Дещо таки привернуло мою увагу — це старший заможний чоловік та молода (насправді молода) дівчина. Не раз зустрічала таку «парочку» на платформах самвидаву, де автори хочуть якраз на таких героях здобути популярність. Я боялася, що ця книга мене розчарує через цей «спосіб» привернути увагу аудиторії до своєї книги. На щастя, цей персонаж, Станіслав, виправданий, і дякувати Богу.Також вельми рала, що ця повість — не суцільна еротика.Ще довго згадуватиму цю книгу завдяки саме посмаку історизму. Можливо, якщо коли буду писати історичні твори, то хочу мати за взірець якраз «Мілленію» Олени Скуловатової.
Відгук з літературної платформи "Аркуш"

06.02.23

Вікторія Бура

Письменниця

"

October, 2022